ясновидець
ЯСНОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч.
Той, хто має здатність до ясновидіння, передбачення чого-небудь; віщун, провидець.
Долгов ніколи досі не бачив справжнього поета або художника, і з дитинства йому здавалося, що це істоти майже надприродні, щось на зразок пророків або ясновидців (З. Тулуб);
Вілла кишіла астрологами, чарівниками, ворожбитами й ясновидцями (П. Загребельний);
Поет [Т. Шевченко] бачив завтрашній день без кріпаччини, передчував “сім'ю вольну, нову”, був ясновидцем відродження, предтечею грядущої революційної бурі (з газ.);
Він [Франко] іноді прозорливістю ясновидця визначав і ті форми, в які виллється щасливе майбутнє народу (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)