ясновидиця

ЯСНОВИ́ДИЦЯ, і, ж.

Жін. до яснови́дець.

* У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. ясновидиця — яснови́диця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ясновидиця — -і. Жін. до ясновидець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ясновидиця — ЯСНОВИ́ДИЦЯ, і, ж. Жін. до яснови́дець. *У порівн. Як ясновидиця, вона читала їх думки, переймалася їх настроями, перевтілювалася в них (Рильський, III, 1956, 287).  Словник української мови в 11 томах