яснолиций
ЯСНОЛИ́ЦИЙ, я, е.
Який має світлий колір обличчя;
// перен., поет. Сповнений щастя, який виявляє радість.
Шумить Дніпро, йдуть люди яснолиці, вітає день їх пісня голосна (В. Сосюра);
З репродуктора урочисто лунали марші, і всі люди зараз були яснолиці, усміхнені од звістки, принесеної з Москви радіохвилями (П. Автомонов);
* Образно. Хотів він скрізь побути, Курантів дзвін почути, Побачить яснолицю Москву – свою столицю (Я. Шпорта);
Ясноока, Яснолиця, З чистим сяйвом на чолі Заквітчалася столиця Української землі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)