яструб
Я́СТРУБ, а, ч.
Хижий птах з коротким гачкуватим дзьобом, гострими загнутими пазурами, що водиться в лісах різних частин світу; коструб.
Високо над аулом плавали два яструби (О. Десняк);
Валерій помітив яструба, що завмер у повітрі над берегом (О. Ільченко);
Мов чайка, над гніздом якої закружляв яструб, Ольга Петрівна шукала засобів, щоб одгородити дітей од лиха (М. Олійник);
* Образно. Зламати крила яструба – навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (М. Рильський);
* У порівн. Розлючена чорна квочка, мов хижий яструб, налетіла на хлопчину (О. Донченко);
* Образно. * У порівн. Пролітають яструбами літаки в нічну погоду (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)