ясувати
ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., поет.
Пояснювати, тлумачити що-небудь, з'ясовувати.
Артист, а не актор, Не шкодував ти фарб розкішної палітри, І навіть гультяїв змовкав бездумний хор, Коли ти ясував закон метафор хитрий (М. Рильський);
// Розповідати про що-небудь.
Пан Купа-Стародупський прийшов до начальника.., щоб ясувати йому, як він, полковий обозний, усіх сил докладає до святого діла перемоги (О. Ільченко);
// Свідчити про щось.
Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Панас Мирний);
// Характеризувати, підкреслювати що-небудь.
[Неофіт-раб:] Все ваше милосердя, наче латка на ветоші [лахмітті] злиденного життя, і тільки гірше злидні ті ясує (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)