ігемон
ІГЕМО́Н, а, ч., іст.
Начальник війська в Римській імперії.
На свято ж звик ігемон одпускати народові одного в'язника [в'язня], которого [котрого] вони хотіли. Мали ж тоді знаного в'язника на прізвище Варавва (М. Малиновська);
Ігемон, бачачи дівчину вроди незвичайної, здивувався красі її й почав милостиво говорити до неї словами ласкавими, хвалячи красу її та високородність (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)