ізопрен

ІЗОПРЕ́Н, у, ч., хім.

Органічна сполука – безбарвна, летка, горюча рідина, яку застосовують у виробництві деяких каучуків.

Ізопрен вступає в реакцію полімеризації зі сполуками вінілового ряду (з наук. літ.);

Каротиноїди є продуктом конденсації залишків ізопрену (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. ізопрен — ізопре́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ізопрен — -у, ч. Ненасичений вуглеводень, що застосовується для виробництва ізопренових каучуків, бутилкаучуку тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ізопрен — ізопре́н [від ізо... і пр(опіл)ен] органічна сполука; безбарвна, летка, горюча рідина. Застосовують у виробництві деяких каучуків.  Словник іншомовних слів Мельничука