ізопрен
ІЗОПРЕ́Н, у, ч., хім.
Органічна сполука – безбарвна, летка, горюча рідина, яку застосовують у виробництві деяких каучуків.
Ізопрен вступає в реакцію полімеризації зі сполуками вінілового ряду (з наук. літ.);
Каротиноїди є продуктом конденсації залишків ізопрену (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ізопрен — ізопре́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ізопрен — -у, ч. Ненасичений вуглеводень, що застосовується для виробництва ізопренових каучуків, бутилкаучуку тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ізопрен — ізопре́н [від ізо... і пр(опіл)ен] органічна сполука; безбарвна, летка, горюча рідина. Застосовують у виробництві деяких каучуків. Словник іншомовних слів Мельничука