ілеус
І́ЛЕУС, у, ч., вет., мед.
Синдром, що характеризується частковим або повним порушенням просування вмісту травним трактом й зумовлений механічною перешкодою або порушенням рухової функції кишківника.
В основі розвитку ілеусу лежать анатомічно зумовлені особливості вродженого чи набутого характеру (з наук. літ.);
Важливе значення в лікуванні ілеусу має усунення больового синдрому (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)