імбецил

ІМБЕЦИ́Л, а, ч., мед.

Людина, що страждає на імбецильність.

Імбецил не може навчатися, він непрацездатний (з наук. літ.);

Мова імбецилів примітивна, аграматична, вони можуть промовляти нескладні фрази (словниковий запас 200–300 слів) (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. імбецил — (-а) ч.; мол.; презирл. Розумово обмежена людина; дурень. ПСУМС, 29.  Словник жарґонної лексики української мови