інакомислення

ІНАКОМИ́СЛЕННЯ, я, с.

Те саме, що інакоду́мство.

У колишньому Радянському Союзі діяльність органів держбезпеки, яким відводилася провідна роль у боротьбі з інакомисленням, вступала в суперечність з конституційними правами громадян на свободу слова, совісті, друку, зборів, недоторканність житла, таємницю листування (з наук. літ.);

Відкрите суспільство не лише дозволяє, а й реально заохочує до інакомислення, наполягаючи на свободі висловлювання (із журн.).

Значення в інших словниках

1. інакомислення — інакоми́слення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. інакомислення — -я, с. Те саме, що інакодумство.  Великий тлумачний словник сучасної мови