інокультурний
ІНОКУЛЬТУ́РНИЙ, а, е.
Стос. до іншої культури.
Мовні репресії царату, внеможлививши розвиток гуманітарних студій українською мовою та розширення українських мовомисленнєвих горизонтів коштом іманентного (через переклад) освоєння інокультурних інтелектуальних традицій, загальмували нам цей процес ще на кілька десятиліть (О. Забужко);
Певні інокультурні запозичення, заломлюючись у питомій культурній традиції, стають надбаннями національної культури. Інші інокультурні впливи спонукають до більш чи менш істотних модифікацій у питомій культурі (з наук. літ.);
У статті розглянуто передумови зацікавлення автора-естета інокультурним матеріалом, перспективами осмислення ним особливостей навантаження такого матеріалу в художньому тексті (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)