іномовець
ІНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч.
Особа, що говорить іншою мовою.
Свідчень приємності звучання української мови є більш ніж достатньо в усних і писемних висловленнях, у тому числі й загальновідомих, і звичайних іномовців (з навч. літ.);
Не треба завжди дотримуватися перед іномовцями лояльності, краще витримувати власне мовне кредо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)