інтровертизм
ІНТРОВЕРТИ́ЗМ, у, ч., псих.
Схильність до усамітнення; самозаглибленість.
Притаманний для Сходу інтровертизм з його зацікавленням внутрішнім світом людини проголошує душу єдиною домінантною вартістю (з наук. літ.);
Внутрішня емоційна енергія і загальмованість зовнішніх дій формують інтровертизм як особливу рису характеру, що відзначається духовним пошуком, роздумами (з наук.-попул. літ.);
Інтровертизм органічно пов'язаний з індивідуалізмом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)