ірмос
І́РМОС, а, ч.
Перша поетична строфа канону, головний тропар, вступний вірш, що поєднує зміст біблійної пісні з наступними тропарями.
Батько, звичайно, спереду, з книжкою, молиться він довго, сорокате “Господи, помилуй”, та ірмоси, та кондаки всілякі, широко і уважно хреститься (У. Самчук);
Сивоок бубонів щось по-грецьки або ж заспівував густим басюрою грецького ж ірмоса (П. Загребельний);
Християнство принесло на Русь систему богослужбових жанрів, зокрема, кондаки, ірмоси, канони, тропарі, які витримали випробування протягом майже двох тисяч років і в більшості своїй дожили до нашого часу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)