ґаздиня
ҐАЗДИ́НЯ, і, ж., діал.
Господарка.
Зоя Жмут добра ґаздиня, пари в селі їй не було (О. Кобилянська);
– Хай буде один ватажок, бо де дві ґаздині, там хата неметена (А. Чайковський);
Вірний пес, що спав біля порога, пізнав її. Пізнав свою ґаздиню .. і кинувся до неї (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)