ґвалтом
ҐВА́ЛТОМ, присл.
1. Силою, насильно.
Грабунком, ґвалтом і пожаром На Україну орди йшли, Та кару яструбам-татарам Одважні месники несли (М. Рильський);
– Бога бійтеся, ґаздо, – хіба ми ґвалтом сунемо?! Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам вандрувати з ними не охота (Ю. Яновський);
Мене врятовано від здирців, а їх із ґвалтом вигнано із хати (Валерій Шевчук).
2. Дуже швидко, поспіхом.
Ховали [Тетяну] ґвалтом. Одібрали ключі у титаря, одімкнули церков, взяли мари, корогви (С. Васильченко);
// Несподівано, зненацька.
Йон не встиг навіть тпрукнути на коні [коней]; вже коли проминули колодязь, Йон ґвалтом зупинив їх... (М. Коцюбинський);
Чи Олександр Іванович заскочив їх зненацька, ґвалтом, чи їм було незручно відмовляти лікареві, який уже зробив для дехканів [дехкан] у кишлаку чимало доброго, – його пропозиція не викликала заперечень (Б. Антоненко-Давидович).
3. діал. Настирливо, наполегливо.
Ґвалтом прохали на обід. Нині якось викрутилися, а завтра таки підемо, хоч і не хочеться (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)