ґелґотати
ҐЕЛҐОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ҐЕЛҐОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
1. Підсил. до ґе́лґати 1; ґелкотати, ґеркотіти.
А по дворах розпачливо кудкудакали кури, ґелґотіли гуси (З. Тулуб);
Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (О. Донченко).
2. перен., розм. Те саме, що ґе́лґати 2; ґерґати.
Треба руки прикладати, а не дарма ґелґотати (примовка);
На тім кінці столу жінки голосно ґелґотіли (А. Головко);
Десь останні торохтіли за горбом в пітьмі обози, і незвично ґелґотіли язики чужі на розі (М. Рудь);
З ранку й до ночі .. ґелґотали перекупки (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)