ґелґотання

ҐЕЛҐОТА́ННЯ, ҐЕЛҐОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. ґелґота́ти, ґелґоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Не чув [Мамай] і німецького ґелґотіння рейтарів – біля дверей та під вікном (О. Ільченко);

– Ґелґотіння гусей, крякіт качок, різноголосий гомін, засмаглі обличчя циган і циганок (Н. Рибак);

Навесні над Воркутою стоїть гамір від гусячого ґелґотання (І. Багмут);

Знову почулося знадвору ґелґотання німців (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. ґелґотання — ґелґота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ґелґотання — -я, с. Абстр. ім. до ґелґотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови