ґелґіт

ҐЕ́ЛҐІТ, ґоту, ч.

Те саме, що ґе́лґання.

Годовані, важкі гусаки зустріли мене ворожим, задиркуватим ґелґотом (І. Микитенко);

Чути гуркіт машин і ґелґіт людських голосів (Ю. Яновський);

Все зникло, були тільки зігнуті попелясті постаті в чужій уніформі, що з ґелґотом наближались і наближались (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. ґелґіт — ґе́лґіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ґелґіт — -ґоту, ч. Те саме, що ґелґання.  Великий тлумачний словник сучасної мови