ґерданик
ҐЕРДА́НИК, а, ч.
Те саме, що ґерда́н.
Був день якогось свята, і дівчина одягла, видно, все, що в неї було найкращого: чудову білосніжну вишивану сорочку, ґерданик на шию, яскраву, як квіти під хатою, запаску, пояс (С. Скляренко);
Орнаментальні композиції нашийних прикрас – “драбинки”, “ширинки”, “ґерданики” – мають геометричні узори переважно з ромбів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)