ґонт
ҐОНТ, у, ч., ҐО́НТА, и, ж.
Покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.
Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив (Марко Вовчок);
Тепер Тернівка – погане місто: доми все соломою криті, десь-то якийсь-то під ґонтою (А. Свидницький);
Навколо сторожки лежали дошки, високо підіймались обгороджені кіллям стоси данської і звичайної клепки та осикової ґонти (М. Стельмах);
Критий ґонтом, охайний вдовин будиночок за високим глухим парканом потопав у кущах черемхи (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)