ґніт
ҐНІТ, ґнота́, ч.
Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках і т. ін.).
Ґніт в каганчику тихенько Стане мріти й притухати (Я. Щоголів);
Було тихо. Лише потріскував ґніт свічки, що горіла одиноко на столі (Ю. Яновський);
Шийка не покладається на них [щипці] цілком і, погасивши щипком свічку, неодмінно помацає ще пучками ґніт, щоб пересвідчитися, чи він не тліє ще (Б. Антоненко-Давидович);
Іван заправив ґніт [гасової лампи], загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів скло (С. Чорнобривець);
* У порівн. Тихо, наче ґніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний);
// Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань.
Він одразу згадав, що патрони позабивано неглибоко, що ґноти були короткі. Вибух мусить бути зараз – ось-ось (Б. Грінченко);
Роблять глибокі діри [в скелі]. Закладають туди набої. Проводять запальний ґніт (М. Трублаїні);
Як потемніло, Григорій викресав вогню і вклав тліючий ґніт в вату (І. Багряний);
* У порівн. Голос блиснув і спалахнув, як ґніт (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)