ґрасувати
ҐРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. що. Розчищати (стежки, доріжки і т. ін.).
– Я буду стежки ґрасувати, а ти замітати (Леся Українка).
2. що. Витоптувати.
Татари стояли, копитами землю ґрасували (з народної пісні);
Тепер гультяй з паном бій веде, ґрасує по наших полях (У. Самчук).
3. перен. Здійснювати військові напади, набіги.
Від Залізняка Семен Неживий відлучається в Лисянці і йде у Черкащину й Чигиринщину, де ґрасували банди польських конфедератів, грабуючи й мордуючи українських селян та міщан (із журн.);
* Образно. Славне військо Речі Посполитої буде ґрасувати, як барс, допоки не згине останній лотр! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)