келар —
Кела́р: — келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту [54]
Словник з творів Івана Франка
келар —
ке́лар іменник чоловічого роду, істота монах, що відає господарством монастиря
Орфографічний словник української мови
келар —
-я, ч., церк. Признач. ігуменом чернець, що відає постачанням харчових припасів та прохарчуванням монастирської братії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
келар —
КЕ́ЛАР, я, ч. У православній і католицькій церквах – чернець, що завідує монастирським господарством. – Вже пізно, братіє, – промовив жорстко келар. – Пора молитися на сон грядущий (Василь Шевчук); Одного разу у монастирі спалахнула пожежа.
Словник української мови у 20 томах