келар

ке́лар

іменник чоловічого роду, істота

монах, що відає господарством монастиря

Значення в інших словниках

1. келар — Кела́р: — келійник, служник ігумена, архієрея, ієромонаха; чоловік, який живе у келії, у скиту [54]  Словник з творів Івана Франка
2. келар — -я, ч., церк. Признач. ігуменом чернець, що відає постачанням харчових припасів та прохарчуванням монастирської братії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. келар — КЕ́ЛАР, я, ч. У православній і католицькій церквах – чернець, що завідує монастирським господарством. – Вже пізно, братіє, – промовив жорстко келар. – Пора молитися на сон грядущий (Василь Шевчук); Одного разу у монастирі спалахнула пожежа.  Словник української мови у 20 томах
4. келар — Чернець, який відає монастирське господарство  Словник застарілих та маловживаних слів
5. келар — Кела́р, -ла́ря, -реві; -ла́рі, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)