лунути —
лу́нути дієслово доконаного виду умерти діал.
Орфографічний словник української мови
лунути —
-ну, -неш, док., діал. Померти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лунути —
ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. Щоб я лунув, коли неправду кажу! (Сл. Б. Грінченка); – Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, – за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
лунути —
ЛУ́НУТИ, ну, неш, недок., діал. Умерти. — Чи ти бач, як наш прикажчик молиться, — за що ж то? Чи щоб пан скоріше лунув, чи ще щоб пожив (Мирний, IV, 1955, 162).
Словник української мови в 11 томах
лунути —
Лунути, -ну, -неш гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Н. Вол. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Н. Вол. у. Хоч лунь, а їдь! Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка