пересторога —
пересторо́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
пересторога —
Пересторо́га. Попередження про небезпеку. Для перестороги других поміщуємо сю допись дуже радо (Б., 1895, 2, 3) // порівн. пол. przestroga — пересторога, попередження.
Українська літературна мова на Буковині
пересторога —
див. попередження
Словник синонімів Вусика
пересторога —
[пеиреисторога] -гие, д. і м. -оз'і
Орфоепічний словник української мови
пересторога —
-и, ж. Те, що перестерігає від чого-небудь (слова, дії, вжиті заходи і т. ін.). || Повідомлення, зауваження, яке попереджає про що-небудь; попередження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пересторога —
Осторога
Словник чужослів Павло Штепа
пересторога —
ПЕРЕСТОРО́ГА, и, ж. Те, що перестерігає від чого-небудь (слова, дії, вжиті заходи і т. ін.). – Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу, то, як то кажуть, з чужого злого вчуся свого (Марко Вовчок); – Дитя!...
Словник української мови у 20 томах
пересторога —
ПОПЕРЕ́ДЖЕННЯ (наперед, заздалегідь зроблене повідомлення про щось), СИГНА́Л, ЗАСТЕРЕ́ЖЕННЯ, ЗАСТОРО́ГА рідше, ОСТОРО́ГА, ПЕРЕСТОРО́ГА, ПЕРЕСТЕРЕ́ЖЕННЯ.
Словник синонімів української мови
пересторога —
ПЕРЕСТОРО́ГА, и, ж. Те, що перестерігає від чого-небудь (слова, дії, вжиті заходи і т. ін.). — Бачу, як інші на льоду обломились, маю пересторогу, то, як то кажуть, з чужого злого вчуся свого (Вовчок, VI, 1956, 287); — Дитя!...
Словник української мови в 11 томах
пересторога —
Пересторо́га, -ги ж. Предостереженіе. Єдного пригода — другого пересторога. Ном. № 3908. О. Гервасій не чув сієї перестороги. Св. Л.
Словник української мови Грінченка