Значення в інших словниках
-
служебник —
служе́бник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
Служебник —
Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти Літургій Івана Золотоустого, Василія Великого й Напередосвячених Дарів, вечірні та утрені, а також указівки щодо їх проведення; заст. Літургіарій
Словник церковно-обрядової термінології
-
служебник —
-а, ч. 1》 Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2》 розм., рідко. Те саме, що слуга 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
служебник —
СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти церковних служб. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.
Словник української мови у 20 томах
-
служебник —
СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.
Словник української мови в 11 томах