служебник

служе́бник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. Служебник — Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти Літургій Івана Золотоустого, Василія Великого й Напередосвячених Дарів, вечірні та утрені, а також указівки щодо їх проведення; заст. Літургіарій  Словник церковно-обрядової термінології
2. служебник — -а, ч. 1》 Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2》 розм., рідко. Те саме, що слуга 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. служебник — СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти церковних служб. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.  Словник української мови у 20 томах
4. служебник — Слуга  Словник застарілих та маловживаних слів
5. служебник — СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.  Словник української мови в 11 томах