служебник

СЛУЖЕ́БНИК, а, ч.

1. Церковна книга, що містить тексти для богослужіння.

2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.

Значення в інших словниках

1. служебник — служе́бник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Служебник — Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти Літургій Івана Золотоустого, Василія Великого й Напередосвячених Дарів, вечірні та утрені, а також указівки щодо їх проведення; заст. Літургіарій  Словник церковно-обрядової термінології
3. служебник — -а, ч. 1》 Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2》 розм., рідко. Те саме, що слуга 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. служебник — СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти церковних служб. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.  Словник української мови у 20 томах
5. служебник — Слуга  Словник застарілих та маловживаних слів