тивун —
Тиво́н, тиву́н: — прикажчик, доглядач [24,26,IX]
Словник з творів Івана Франка
тивун —
тиву́н іменник чоловічого роду, істота управитель в давній Русі іст.
Орфографічний словник української мови
тивун —
ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (І. Кочерга); Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (П. Панч).
Словник української мови у 20 томах
тивун —
-а, ч. Те саме, що тіун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тивун —
ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (Коч.
Словник української мови в 11 томах