тивун

тиву́н

іменник чоловічого роду, істота

управитель в давній Русі

іст.

Значення в інших словниках

1. тивун — Тиво́н, тиву́н: — прикажчик, доглядач [24,26,IX]  Словник з творів Івана Франка
2. тивун — ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (І. Кочерга); Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. тивун — Слуга пана, розпорядник двору і челяді див. тіун  Словник застарілих та маловживаних слів
4. тивун — -а, ч. Те саме, що тіун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тивун — ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (Коч.  Словник української мови в 11 томах