тлумити —
ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., кого, що. 1. Знищувати, нівечити. 2. Те саме, що заглуша́ти. Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Леся Українка); // перен. Тамувати, угамовувати почуття. [Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд?...
Словник української мови у 20 томах
тлумити —
тлу́мити бити, товкти (м, ср, ст)|| = валити
Лексикон львівський: поважно і на жарт
тлумити —
-млю, -миш; мн. тлумлять; недок., перех. 1》 Знищувати, нівечити. 2》 Те саме, що заглушати. || перен. Тамувати, угамовувати почуття. 3》 розм. Те саме, що бити 2); лупцювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тлумити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
тлумити —
ТЛУМИ́ТИ, млю́, миш; мн. тлумля́ть; недок., перех. 1. Знищувати, нівечити. 2. Те саме, що заглуша́ти. Леле! Хвиля тлумить крик рибалки гучний (Л. Укр., IV, 1954, 263); // перен. Тамувати, угамовувати почуття. [Прісцілла:] Та й не судила я. Хіба то суд?...
Словник української мови в 11 томах