Значення в інших словниках
-
тулятися —
туля́тися дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
тулятися —
ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Тинятися, блукати. – Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу... (Марко Вовчок); Бачив я, .. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров'ю обливалась (Я. Щоголів); // Поневірятися.
Словник української мови у 20 томах
-
тулятися —
-яюся, -яєшся, недок., розм. Тинятися, блукати. || Поневірятися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тулятися —
БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
тулятися —
ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Тинятися, блукати. — Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу… (Вовчок, І, 1955, 147); Бачив я,.. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров’ю обливалась (Щог.
Словник української мови в 11 томах
-
тулятися —
Туля́тися, -ля́юся, -єшся гл. Скитаться, слоняться. Левч. 147. Ти туляєшся, не хочеш іти. Н. Вол. у. Що-вечора тутенька туляюся, світом нужу. МВ. (О. 1862. І. 74). Сірома по під тинню згорблена тулялась. Щог. В. 1.
Словник української мови Грінченка