тулятися
ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.
Тинятися, блукати.
– Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу... (Марко Вовчок);
Бачив я, .. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров'ю обливалась (Я. Щоголів);
// Поневірятися.
Ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (М. Костомаров).
Словник української мови (СУМ-20)