тулятися
ТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Тинятися, блукати.
— Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу… (Вовчок, І, 1955, 147);
Бачив я,.. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров’ю обливалась (Щог., Поезії, 1958, 55);
// Поневірятися.
Ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать… (Кост., І, 1967, 130).
Словник української мови (СУМ-11)