фукати —
Фу́кати: — дути, віяти, дмухати [21]
Словник з творів Івана Франка
фукати —
фу́кати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
фукати —
ФУ́КАТИ¹, аю, аєш, недок., що, розм. Брати фука (див. фук¹) при грі в шашки. ФУ́КАТИ², аю, аєш, недок. 1. діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (О.
Словник української мови у 20 томах
фукати —
-аю, -аєш, недок. 1》 неперех., діал. Пирхати, форкати. || З шумом випускати з ніздрів повітря, сопіти. || Пахкати, чахкати (про паровоз). 2》 неперех., діал. Кричати, галасувати, дорікати комусь, сваритися на кого-небудь. 3》 перех., розм. Брати фука при грі в шашки (див. фук I).
Великий тлумачний словник сучасної мови
фукати —
Фу́кати, -каю, -каєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фукати —
ФУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех., діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Коб.
Словник української мови в 11 томах
фукати —
Фукати, -каю, -єш гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220.
Словник української мови Грінченка