фукати

Фукати, -каю, -єш

гл.

1) Дуть (ртомъ). Шейк.

2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220.

Значення в інших словниках

1. фукати — Фу́кати: — дути, віяти, дмухати [21]  Словник з творів Івана Франка
2. фукати — фу́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. фукати — ФУ́КАТИ¹, аю, аєш, недок., що, розм. Брати фука (див. фук¹) при грі в шашки. ФУ́КАТИ², аю, аєш, недок. 1. діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (О.  Словник української мови у 20 томах
4. фукати — Лаяти, кричати, сердитися, буркотіти  Словник застарілих та маловживаних слів
5. фукати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех., діал. Пирхати, форкати. || З шумом випускати з ніздрів повітря, сопіти. || Пахкати, чахкати (про паровоз). 2》 неперех., діал. Кричати, галасувати, дорікати комусь, сваритися на кого-небудь. 3》 перех., розм. Брати фука при грі в шашки (див. фук I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фукати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. фукати — Фу́кати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фукати — ФУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех., діал. Пирхати, форкати. Вона [худоба] рикає, фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Коб.  Словник української мови в 11 томах