фукання

Фукання, -ня

с.

1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк.

2) Крики (на кого), брань.

Значення в інших словниках

1. фукання — фукуння: — крик, галас, сварка; говорити з фуком: говорити сердито [IV] — друкарська помилка: фукуння зам. фукання [MО,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. фукання — фу́кання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. фукання — ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати² 1, 2. Машиніст торкнув “черепаху”.. фу-фу-фу-фу! І пішло фукання часто, частіше, ще частіше (І. Франко); Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє [пополудні] слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. фукання — -я, с., діал. Дія за знач. фукати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фукання — ФУ́КАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. фу́кати 1, 2. Машиніст торкнув «черепаху».. фу-фу-фу-фу! 1 пішло фукання часто, частіше, ще частіше (Фр.  Словник української мови в 11 томах