фукання
ФУ́КАННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. фу́кати² 1, 2.
Машиніст торкнув “черепаху”.. фу-фу-фу-фу! І пішло фукання часто, частіше, ще частіше (І. Франко);
Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє [пополудні] слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)