шляхта —
ШЛЯ́ХТА, и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами – великими поміщиками-магнатами і дрібними – шляхтою (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
шляхта —
шля́хта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шляхта —
-и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. || Польське дворянство взагалі. || Дворянство дореволюційної України, Білорусії, Литви.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шляхта —
Привілейований стан у Польщі, Вел. князівстві Литовському, а також на укр. і білоруських землях, що входили до їх складу (XIV-XVIII ст.); низкою привілеїв (Кошицький привілей 1374, Статути Казимира Вел. та ін.
Універсальний словник-енциклопедія
шляхта —
ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі).
Словник синонімів української мови
шляхта —
ШЛЯ́ХТА, и, ж. Дрібне дворянство колишньої феодальної Польщі. У феодальній Польщі селянство було пригноблене панами — великими поміщиками-магнатами і дрібними — шляхтою (Нова іст.
Словник української мови в 11 томах
шляхта —
Шляхта, -ти ж. Шляхта, дворянское сословіе въ Польшѣ. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє, та королем коверзує. Шевч. 130. ум. шляхтонька, шляхточка.
Словник української мови Грінченка