барвник

барвни́к

[барўник]

-ни^ека, м. (на) -ни^еку, мн. -ни^еки, -ни^ек'іў

Значення в інших словниках

1. барвник — барвни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. барвник — -а, ч. Фарбувальна речовина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. барвник — БАРВНИ́К, а́, ч. Фарбувальна речовина. Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (М.  Словник української мови у 20 томах
4. барвник — БАРВНИ́К, а́, ч. Фарбувальна речовина. Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах