барвник
БАРВНИ́К, а́, ч.
Фарбувальна речовина.
Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (М. Стельмах);
Доки з кам'яновугільної смоли не навчилися видобувати такі барвники, як індиго, алізарин та багато інших, їх одержували виключно з рослин (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)