барвник
БАРВНИ́К, а́, ч.
Фарбувальна речовина.
Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (М. Стельмах);
Доки з кам'яновугільної смоли не навчилися видобувати такі барвники, як індиго, алізарин та багато інших, їх одержували виключно з рослин (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- барвник — барвни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- барвник — [барўник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- барвник — -а, ч. Фарбувальна речовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- барвник — БАРВНИ́К, а́, ч. Фарбувальна речовина. Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах