барвник
БАРВНИ́К, а́, ч. Фарбувальна речовина.
Це ж вона, природна ткаля, навчила його любити і просте, селянське полотно, і валовину, і вовну для килимів, і ті трави, з яких народжувались різні барвники (Стельмах, Хліб.., 1959, 497);
Доки з кам’яновугільної смоли не навчилися видобувати такі барвники, як індиго, алізарин та багато інших, їх одержували виключно з рослин (Знання.., 11, 1965, 23).
Словник української мови (СУМ-11)