бездефіцитний

бездефіци́тний

[бе^изде^иф'іцитни^ей]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. бездефіцитний — бездефіци́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездефіцитний — -а, -е. Який не має або не дає дефіциту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездефіцитний — БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не призводить до дефіциту (у 1 знач.); незбитковий. Ми вийдемо також на бездефіцитний фонд соціального страхування (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. бездефіцитний — Бездефіци́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бездефіцитний — БЕЗДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е. Який не має або не дає дефіциту.  Словник української мови в 11 томах