беззаконний —
-а, -е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. || Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
беззаконний —
БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. 1. Який суперечить установленим законам; протизаконний. Діяльність організованих злочинних утворень спрямована на беззаконне збагачення, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу “крутої” людини...
Словник української мови у 20 томах
беззаконний —
НЕЗАКО́ННИЙ (який порушує закон, суперечить законові), ПРОТИЗАКО́ННИЙ підсил., БЕЗЗАКО́ННИЙ підсил.; ЛІ́ВИЙ розм. (із сл. рейс, заробіток, робота тощо). — Негайно виконати ту постанову.
Словник синонімів української мови
беззаконний —
Беззако́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
беззаконний —
БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор, Віри стовп і оборона. Перед ним не може окритись Навіть думка беззаконна (Сам., І, 1958, 193); // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.
Словник української мови в 11 томах
беззаконний —
Беззаконний, -а, -е Беззаконный. Чуб. І. 85. Укажу я беззаконним твої праведні путі. К. Псал. 16.
Словник української мови Грінченка