беззаконний
БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е.
1. Який суперечить установленим законам; протизаконний.
Діяльність організованих злочинних утворень спрямована на беззаконне збагачення, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу “крутої” людини, здатної піти на будь-який вчинок (із журн.);
// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.
Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (з народної пісні).
2. бібл. Який суперечить Закону Божому.
Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гулянках, у пиятиках, у беззаконних ідолослужбах (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// у знач. ім. беззако́нний, ного, ч. Той, хто порушує Закон Божий.
Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)