беззаконний
БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний.
— Наш великий інквізитор, Віри стовп і оборона. Перед ним не може окритись Навіть думка беззаконна (Сам., І, 1958, 193);
// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.
Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси.., II, 1956, 280).
Словник української мови (СУМ-11)